Про Валківську швейну фабрику

Будучи однією з філій швейного виробничого об’єднання «Харків», наша фабрика належала до провідних підприємств області. Були часи, коли її трудовий колектив налічував від 500 до 700 робітників, переважну частину яких складали жінки. Саме ці сумлінні трудівниці виготовляли високоякісну швейну продукцію – зручну, доступну за ціною, яка незмінно користувалося попитом і навіть експортувалася за кордон. Працювати на фабриці вважалося престижним.

У цьому році виповнюється 75 років із часу відкриття фабрики, яка утворилася 1949 року на базі місцевого швейно-взуттєвого комбінату. Дослідити історію підприємств допомагають публікації в місцевій районній газеті, спогади ветеранів виробництва, статті з «Валківської енциклопедіЇ» Івана Лисенка.

Валківський швейно-взуттєвий комбінат заснований у 1937 році. Під час війни він був зруйнований, але після визволення району його діяльність знову відновилася. У перші повоєнні роки очолював підприємство М. Сірик (1943 - 1948). Тоді був лише один цех, куди приймали жінок зі своїми швейними машинками. Працювали в одну зміну, бо не було електроосвітлення, навіть вікна наполовину закладалися цеглою. Спочатку виконували замовлення мешканців міста, згодом - здійснювали пошив солдатських шинелей, ватяних брюк та фуфайок для радянського війська.

Незважаючи на важкий повоєнний час, виробництво досягало високих показників. Лише за перші три місяці 1943 року 22 особи виробничого персоналу виготовили швейно-взуттєвої продукції на 245,4 тис. карбованців (протягом робочого дня виходило близько 100-120 одиниць виробів). Відомі прізвища майстринь, які з 1943 року працювали на підприємстві, - швачки Анастасія Розумна, Любов Сердюк, Марія Герасименко, Ганна Ласкавець, обов’язки бухгалтера виконувала Антоніна Гончарова. Ці жінки згодом присвятили роботі на комбінаті чверть свого віку. У вільний час працівники влаштовували недільники, під час яких чистили цеглу, щоб відбудувати цехи підприємства. У 1944 році кількість працівників зросла до 142осіб. Всі швейні та взуттєві потоки працювали з використанням ножного та механізованого приводів, 93 відсотків операцій з пошиття та обробки виробів виконувалися вручну. При комбінаті діяли курси, де готували робітничу зміну.

У 1947 році колектив комбінату відбудував швейно-взуттєвий корпус, який діяв до війни, звів нову взуттєву майстерню. Новий 1948 рік підприємство зустріло виконанням річного виробничого плану на 102 відсотки. Кращими працівницями на той час значилися Славгородська, Вовк, Котлярова, Рева, Степаненко та інші. У 1948-1963 роках підприємство очолювала Марія Миколаївна Поляшенко, яка до цього була директором Валківського дитячого будинку, а ще раніше - суддею Валківського районного суду.

У 1949 році швейно-взуттєвий комбінат зазнав реорганізації, на його базі була утворена Валківська державна швейна фабрика. Цього ж року була проведена перша реконструкція виробничої будівлі і швейних цехів - збудовано ряд допоміжних і підсобних приміщень. На фабриці вже діяло 4 швейних цехи, які почали здійснювати пошив одягу з допомогою механічних приводів, швейні потоки обладнали місцевим освітленням. Випуск валової продукції у 1949 році обчислювався 119, 8 тис. карбованців, річний випуск швейних виробів склав 595 тис. одиниць. Чисельність виробничого персоналу складала 165 осіб. Робота проводилася у дві зміни. На той час фабрика спеціалізувалася на пошитті шовкових жіночих суконь, чоловічих бавовняних сорочок, комплектів для новонароджених і постільної білизни.

Жінки-робітниці фабрики старанно вивчали цикли виробництва, шукали нових шляхів його удосконалення, боролися за зниження собівартості продукції. Так, працівниці-новаторки Марія Крикун та Лідія Тарапата разом зі своїми подругами протягом 1956 року внесли 45 раціоналізаторських пропозицій. Запровадження їх у виробництво принесло за рік 156 тис. карбованців економії.

Імена кращих працівників заносилися на Дошку пошани, розміщену біля фасаду підприємства на проспекті Леніна (зараз - Григорія Сковороди), нагороджувалися грошовими преміями та почесними грамотами. Найбільш успішним бригадам, які перевиконували свої виробничі показники, рішенням фабричного комітету профспілки вручався перехідний Червоний вимпел.

Для багатьох трудівниць фабрика була не просто місцем роботи, а ніби другою домівкою з усталеним способом життя. До цих пір швейниці активно спілкуються між собою, діляться теплими спогадами про підприємство.

До 75-річчя із часу заснування Валківської швейної фабрики пропонуємо колишнім працівникам долучитися до створення тематичної музейної виставки – поділитися спогадами, фотографіями, зразками швейних виробів та іншим матеріалами, що які допоможуть повніше відтворити історію фабрики у рік її ювілею.