Чи можна хобі зробити бізнесом?
Відповідь на це питання здається очевидною та лежить на поверхні. Як каже директорка Валківської школи мистецтв і народна майстриня Ольга Тимошенко, грані майстерності й творчої уяви якої вкотре дивують нас своїм розмаїттям, «займайся тим, що подобається, і ти не працюватимеш жодного дня». Над цими словами Конфуція замислювався кожен із нас. Скажімо, у пані Ольги є захоплення, якому вже понад 5 років, – випікання пряників. І це хобі, цю чудову ідею за належних умов можна в майбутньому перетворити на бізнес. Що для цього необхідно зробити? Для людей, які насправді хочуть чогось навчитися або досягти, дефіциту інформації сьогодні немає – усі пекарі «від Бога» колись починали освоювати премудрості з азів. Але при цьому потрібні бажання, натхнення, здатність до самоорганізації, що крок за кроком відточують майстерність. На думку Ольги Володимирівни, її хобі – чуттєво-смачна випічка із корисно-натуральних продуктів – теж у перспективі може визріти у самостійний проєкт. Для цього потрібні, як завжди, кошти. Усе інше майстриня має: непересічний талант, бажання творити, передавати своє уміння молодому поколінню, робити людей щасливими!
Про майстерність: як стати пекарем від Бога?
- Пані Ольго, коли вперше виникла ідея виготовляти такі солодощі та з чим це пов’язано?
- Ідея виникла восени – взимку 2017 року, тоді мені схотілося спробувати виготовити новорічний пряник. Зазвичай дівчата, яких у народі називають «пряничницями», зростають поступово: спочатку вони випікають більш-менш прості форми, потім ускладнюють їх. Майстерності набираються на пласких виробах. Мені ж одразу захотілося «взяти об’єм» та розписати пряник. Почала виготовляти їх об’ємними – у формі новорічного будиночку: розкроїла та сконструювала хатку сама, не копіювала з інших зразків, бо їх тоді навіть не було. Одразу вдосконалювала, бо захоплююся не просто виготовленням смачних та красивих пряників, а 3D-об’ємних конструкцій, будиночків, які потім можна наповнювати іншими солодощами.
- 2017 рік був вирішальний у бажанні виготовляли пряники. Що надихнуло і з чого все почалося?
- Усе відбулося органічно та невимушено. Зараз сказати важко, думаю, що цьому передувала тривала та копітка внутрішня праця. А надихнув мене керамічний 3D-будиночок зі свічкою всередині, красиво розписаний пряник та думка про те, що я зможу поєднати ці образи. Особисто я не проходила жодних курсів, майстер-класів онлайн та наживо, як це пропонується сьогодні. Просто прагнула створити смачне та красиве водночас. Це була також і власна планка: а чи зможу я це зробити? І почала експериментувати з тістом: якщо виготовляють будиночки з внутрішньою підсвіткою, то можна хатинку наповнити максимально корисним... Тож мій смачний будиночок відкривається як скринька й наповнюється іншими солодощами: одна його частина фіксується, інша відкривається.
- Але як таку красу можна з’їсти? І чи довго може зберігатися пряник?
- Пряник може зберігатися дуже довго. У моїй практиці зберігався рік і не зашкодив здоров’ю – цей експеримент я провела на собі, бо там немає чому псуватися: значна кількість правильних спецій і мед слугують природними консервантами.
Ви не перший кажете, що такий пряник шкода з’їдати. З того моменту, як я його розфарбовую, – вкладаю дуже багато енергії, позитиву та любові, тож, звичайно, шкода їсти, але діти не такі вразливі і розмітають «на раз». Інколи батьки розповідають, що навіть не встигли сфотографувати, як половину хатинки вже з’їли, тож на згадку фотографують лише одну вцілілу сторону… Мене це тішить.
«Я художник і так бачу:
дуже люблю народні, природні та справжні акценти…»
- Звідки ви черпаєте сюжети, берете героїв?
- Маю загальний творчий погляд – дуже люблю народні, природні та справжні акценти. Практично завжди мої будинки прикрашені вишиванкою-мереживом, вони максимально наближені до ручної творчості, вишитих бабусиних рушників. Дизайн хаток ніколи не повторюється. Скажімо, будинок, намальований у біло-червоному кольорі, дуже схожий за стилем на слобожанський рушник. Його я відправляла 2019 року до Спілки майстрів народного мистецтва як кращий твір року. У нього навіть дах прикрашений у стилі гачкового мережива.
Мої пряники мають чітку народно-творчу валківську прив’язку. Звичайно ж, пишу дати, цифри… Коли створюю образ будиночків, то зовні вони дещо схожі, наче курчата однієї мами. Цього року мені захотілося реалізувати більш камерний, «відпочинковий» сюжет: кущики калини, зайчиків, спокій, домашній позитив. До них додамо мереживні лінії та контури, паморозь на вікнах тощо. Такі сюжети навіюють затишок і спокій, тож мені дуже подобаються. Намагаюся мінімально використовувати кольори, бо як художниця образ сприймаю монохромно – тоді він для мене більш виразний. Я не прихильниця надто яскравих пряників, колір використовую мінімально, – тоді він стає більш виразний, витончений. Колір – це акцент, а не «заманювач ока». Як майстер, тяжію до більш натуральних кольорів та відтінків, дуже яскравих не люблю.
Яскраві, стильні, смачні, домашні…тобто натуральні!
- Сьогодні вже ніхто не цікавиться звичайними солодощами. Найчастіше звертають увагу на романтичні, яскраві, стильні, з величезною кількістю сюжетів та компонентів пряники, оздоблені шоколадом і натуральними фруктами…
- Авжеж, про натуральність. Наповнювачі будиночків виготовляються власноруч: там і прянички, і домашня пастила, і сушені валківські сливи в шоколаді, і сухофрукти, які теж виготовлені самостійно. Звичайно, мої прянички – з побажаннями, залежно від ситуації, – новорічні це будиночки чи виготовлені до якогось іншого свята або заходу, скажімо, дня народження, одруження, ювілею або вечірки.
«На кілограми продається цукор і крупа…»
- Розкажіть про виготовлення: як ви освоювали цей процес?
- Творчий процес досить тривалий. Спочатку замішується тісто, воно не звичайне заварне, тож мусить відстоятися в холоді. Краще, коли це буде близько 2-х тижнів. Коли тісто «дозріло», то випікаються спочатку деталі, якщо ми говоримо про будиночок. Потім кожна з них повністю розфарбовується і лише потім конструкція збирається та наповнюється солодощами. На виготовлення одного будиночка треба витратити мінімум п’ять днів. Коли в мене запитали, скільки може коштувати кілограм такої хатинки, я сміялася – на кілограми продається лише цукор і крупа. Ви ж не купуєте картини на кілограми?
«Кілька скибок апельсину швидко відновлять свіжість вашого пряника»
- Мені весь час хочеться назвати ваш пряник тортиком! Розкажіть про найбільш пікантні моменти у виготовленні …
- Я вас розумію, через прикраси та об’єм він сприймається як щось м’яке, повітряне, але пряники й насправді не тверді. Якщо конструкція зберігається протягом трьох-чотирьох місяців або й довше, достатньо поруч або всередину покласти нарізаний скибками апельсин. Тісто настільки гігроскопічне, що швидко всотує в себе вологу і знову відновлюється в абсолютній м’якості.
Люди і технології змінюються, будиночки оновлюються також – весь час придумую щось нове. Так з’явилися карамельні віконця та скельця, вони вже виглядають як справжні. Не люблю якусь просту продукцію типу «З Новим роком! – Дід Мороз», волію виготовляти індивідуальні шедеври. Скажімо, якось на весілля від тата і мами приготувала будиночок із привітаннями та побажаннями молодятам.
Мені подобається випікати і прикрашати однаково – не можу сказати, що з усього процесу щось може мене обтяжувати. Навіть до замішування тіста я підходжу з натхненням.
Смачна сторінка життя: чи можна капіталізувати пристрасть?
- Для випікання пряників треба розрахувати його собівартість, визначити кількість інгредієнтів, порахувати затрачені світло, газ, воду, час та працю. До чого я веду: чи можна хобі перетворити на бізнес?
- За певних умов ця справа може бути не лише хобі, а й бізнесом. Утім, для мене – це лише захоплення. По-перше, я не маю часу на те, щоб займатися ним системно, бо працюю в першу чергу на посаді директорки школи і викладачки, майстра творчості народного мистецтва. Уже потім – смачна сторінка мого життя: пряники і пряникові будиночки. Власне, з дитинства я мріяла мати власну кондитерську крамницю або кав’ярню, хоча пряники – не єдине моє захоплення. Я вважаю їх не лише смачними, а й корисними. До того ж, печу живий хліб на заквасці з різними присмаками, і такий правильний спосіб життя мене приваблює.
Мені також кортить зробити свою онлайн-школу, бо вже маю досвід та бажання спілкуватися з однодумцями, але часу не вистачає навіть на це. Досить часто я проводжу майстер-класи для дітей наживо, хоча сьогодні можливості обмежені. Так, у лютому разом з учнями розписуємо пряники на території Валківського ХАБу. Мені цікаво ділитися своїми вміннями, цього прагне кожен учитель.
Якщо говорити про капіталізацію талантів, то, звичайно ж, хотілося б мати і такий варіант самореалізації, але все впирається в обмежені людські можливості.
- Можливості зазвичай передбачають і певний стартовий капітал. Ви не рахували, скільки треба інвестувати коштів, аби зробити напрямок бізнесом?
- Таких думок раніше не виникало, але після цих запитань я обов’язково порахую і зроблю калькуляцію. Однак треба розуміти, що одна справа – кулінарний авторський витвір, а інша – продукт щоденного споживання. Авторські варіанти не можуть коштувати дешево, а для щоденного вжитку мають існувати більш дешеві, доступні пропозиції з тих же солодощів і пряників. Ми ж розуміємо, що святкові будиночки не можуть бути для щоденного вжитку, хоча… чому б і ні? Також треба враховувати можливості територіального розташування, купівельну спроможність жителів тощо.
- Ви пам’ятаєте свій найдорожчий пряниковий будинок?
- Вартість залежить від дизайну, розміру, начиння… Я пам’ятаю пряниковий будинок, у якому дах прикрашений шоколадом, а підлога застелена мигдалевими горіхами, середина наповнена вартісними продуктами і сухофруктами… За собівартістю він затягнув на чималеньку суму – то була моя вдячність іншій людині.
Чим довше лежить пряник, тим він смачніший
- Що ви вважаєте «родзинкою» саме ваших пряників?
- Існує безліч рецептів базового імбирного тіста. Вони так і називаються – імбирними пряниками, але кожен майстер-кондитер з часом знаходить і відшліфовує свій рецепт, який стає його «родзинкою». Скажімо, у мене є рецепт зимового імбирного пряника, де обов’язково використовується цедра апельсину. Я апельсин спеціально вимочую, щоб позбутися всіх пестицидів та обробок і лише після цього використовую в тісто. І цей баланс складників жодна майстриня не розкаже. Чим відрізняється рецепт пряникового тіста від будь-якого іншого? Тим, що спеції, які віддають свій аромат, масло вершкове найвищого ґатунку та інші інгредієнти розкриваються з часом. Тож правду кажуть: чим довше лежить пряник, тим він смачніший.
Моя бабуся за походженням полька, тож у родині зберігся рецепт старопольського пряника. Тісто на нього замішувалося й визрівало від 3 до 6 тижнів. Тоді холодильників не було і тісто визрівало в льосі; складники з часом розкривали свій смак, створюючи загальний букет аромату тіста. По-друге, як валківчанка, дуже шаную сливи і в мене вони обов’язково використовуються. Є пряники, які виготовлені зі сливового повидла домашнього приготування, є чорнослив у шоколаді домашнього приготування. Родзинка – валківська «прописка» моїх будиночків.
Про фундамент і «підводні камені»
- Чи існують якісь «підводні камені» вашого хобі і з чим вони пов’язані?
- Вони пов’язані з якістю продуктів. Я беру тільки натуральні, у перевірених постачальників. Наприклад, той самий мед або цукор. Якість має велике значення, тому використовую лише на 100% перевірене! Спеції теж намагаюсь купувати не мелені. Процес приготування тіста є дуже важливим: від того, як пройде замішування, залежатиме його смак. Тому «підводні камені» криються в «фундаменті» – приготуванні тіста.
- Чув, що ваші пряники знають в інших містах і навіть країнах...
- Їх знають мої знайомі з Італії, Сполучених Штатів, інших міст України. Хто спробував – рекомендує своїм приятелям, бо це не просто їжа, а витончений кулінарний художній витвір!
Пряник – не лише їжа, а витончений художній витвір!
- Ви вже передаєте свою майстерність іншим?
- Щороку перед Днем святого Валентина я проводжу майстер-класи з дітьми, показую, як здійснюється розпис тіста. Ми налаштовуємося на те, що можна власноруч зробити цікаву і смачну річ та отримати задоволення від процесу виготовлення й водночас передати енергію позитиву та радості разом із подарунком. Цього року ми теж будемо розписувати. Щоразу люди виказують різне ставлення до Дня закоханих: дехто каже, що свято надумане. На мою думку, це ще одна нагода зізнатися у своїх почуттях, смачно привітати людину, яку кохаєш.
Підбиваючи підсумки нашої приємної розмови, я впіймав себе на думці, що випікання особливих 3D-пряникових будиночків насправді, за певних умов, може стати ще однією родзинкою Валківщини, яка здивує світ не тільки фантастично-корисними й чарівними смаколиками, а й створить нові бізнес-проєкти для молодого покоління.
