Пряникові будинки – унікальні смаколики Валківщини!

Геннадій Миколаєнко 12.02.2022 у 15:56 934

-

Пряникові будинки – унікальні смаколики Валківщини!

Чи можна хобі зробити бізнесом?

Відповідь на це питання здається очевидною та лежить на поверхні. Як каже  директорка Валківської школи мистецтв і народна майстриня Ольга Тимошенко, грані майстерності й творчої уяви якої вкотре дивують нас своїм розмаїттям, «займайся тим, що подобається, і ти не працюватимеш жодного дня». Над цими словами Конфуція замислювався кожен із нас.  Скажімо, у пані Ольги є захоплення, якому вже понад 5 років, – випікання пряників. І це хобі, цю чудову ідею за належних умов можна в майбутньому перетворити на бізнес. Що для цього необхідно зробити? Для людей, які насправді хочуть чогось навчитися або досягти, дефіциту інформації сьогодні немає – усі пекарі «від Бога» колись починали освоювати премудрості з азів. Але при цьому потрібні бажання, натхнення, здатність до самоорганізації, що крок за кроком відточують майстерність. На думку Ольги Володимирівни, її хобі – чуттєво-смачна випічка із корисно-натуральних продуктів – теж у перспективі може визріти у  самостійний проєкт. Для цього потрібні, як завжди, кошти. Усе інше майстриня має: непересічний талант, бажання творити, передавати своє уміння молодому поколінню, робити людей щасливими!

Про майстерність: як стати пекарем від Бога?

- Пані Ольго, коли вперше виникла ідея виготовляти такі солодощі та з чим це пов’язано?

- Ідея виникла восени – взимку 2017 року, тоді мені схотілося спробувати виготовити новорічний пряник. Зазвичай дівчата, яких у народі називають «пряничницями», зростають поступово: спочатку вони випікають більш-менш прості форми, потім ускладнюють їх.  Майстерності набираються на пласких виробах. Мені ж одразу захотілося «взяти об’єм» та розписати пряник. Почала виготовляти їх об’ємними – у формі новорічного будиночку: розкроїла та сконструювала хатку сама, не копіювала з інших зразків, бо їх тоді навіть не було. Одразу вдосконалювала, бо захоплююся не просто виготовленням смачних та красивих пряників, а 3D-об’ємних конструкцій, будиночків, які потім можна наповнювати іншими солодощами.

- 2017 рік був вирішальний у бажанні виготовляли пряники. Що надихнуло і з чого все почалося?

- Усе відбулося органічно та невимушено. Зараз сказати важко, думаю, що цьому передувала тривала та копітка внутрішня праця. А надихнув мене керамічний 3D-будиночок зі свічкою всередині, красиво розписаний пряник та думка про те, що я зможу поєднати ці образи. Особисто я не проходила жодних курсів, майстер-класів онлайн та наживо, як це  пропонується сьогодні. Просто прагнула створити смачне та красиве водночас. Це була також і власна планка: а чи зможу я це зробити? І почала експериментувати з тістом: якщо виготовляють будиночки з внутрішньою підсвіткою, то можна хатинку наповнити максимально корисним... Тож мій смачний будиночок відкривається як скринька й наповнюється іншими солодощами: одна його частина фіксується, інша відкривається.

- Але як таку красу можна з’їсти? І чи довго може зберігатися пряник?

- Пряник може зберігатися дуже довго. У моїй практиці зберігався рік і не зашкодив здоров’ю – цей експеримент я провела на собі, бо там немає чому псуватися: значна кількість правильних спецій і мед слугують природними консервантами.

Ви не перший кажете, що такий пряник шкода з’їдати. З того моменту, як я його розфарбовую, – вкладаю дуже багато енергії, позитиву та любові, тож, звичайно, шкода їсти, але діти не такі вразливі і розмітають «на раз». Інколи батьки розповідають, що навіть не встигли сфотографувати, як половину хатинки вже з’їли, тож на згадку фотографують лише одну вцілілу сторону… Мене це тішить.

 

«Я художник і так бачу:

дуже люблю народні, природні та справжні акценти…»

 

- Звідки ви черпаєте сюжети, берете героїв?

- Маю загальний творчий погляд – дуже люблю народні, природні та справжні акценти. Практично завжди мої будинки прикрашені вишиванкою-мереживом, вони максимально наближені до ручної творчості, вишитих бабусиних рушників. Дизайн хаток ніколи не повторюється. Скажімо, будинок, намальований у біло-червоному кольорі, дуже схожий за стилем на слобожанський рушник. Його я відправляла 2019 року до Спілки майстрів народного мистецтва як кращий твір року. У нього навіть дах прикрашений у стилі гачкового мережива.

Мої пряники мають чітку народно-творчу валківську прив’язку. Звичайно ж, пишу дати, цифри… Коли створюю образ будиночків, то зовні вони дещо схожі, наче курчата однієї мами. Цього року мені захотілося реалізувати більш камерний, «відпочинковий» сюжет: кущики калини, зайчиків, спокій, домашній позитив. До них додамо мереживні лінії та контури, паморозь на вікнах тощо. Такі сюжети навіюють затишок і спокій, тож мені дуже подобаються. Намагаюся мінімально використовувати кольори, бо як художниця образ сприймаю монохромно – тоді він для мене більш виразний. Я не прихильниця надто яскравих пряників, колір використовую мінімально, тоді він стає більш виразний, витончений. Колір – це акцент, а не «заманювач ока». Як майстер, тяжію до більш натуральних кольорів та відтінків, дуже яскравих не люблю.

 

Яскраві, стильні, смачні, домашні…тобто натуральні!

 

- Сьогодні вже ніхто не цікавиться звичайними солодощами. Найчастіше звертають увагу на романтичні, яскраві, стильні, з величезною кількістю сюжетів та компонентів пряники, оздоблені шоколадом і натуральними фруктами…

- Авжеж, про натуральність. Наповнювачі будиночків виготовляються власноруч: там і прянички, і домашня пастила, і сушені валківські сливи в шоколаді, і сухофрукти, які теж виготовлені самостійно. Звичайно, мої прянички – з побажаннями, залежно від ситуації, – новорічні це будиночки чи виготовлені до якогось іншого свята або заходу, скажімо, дня народження, одруження, ювілею або вечірки.

 

«На кілограми продається цукор і крупа…»

 

- Розкажіть про виготовлення: як ви освоювали цей процес?

- Творчий процес досить тривалий. Спочатку замішується тісто, воно не звичайне заварне, тож мусить відстоятися в холоді. Краще, коли це буде близько 2-х тижнів. Коли тісто «дозріло», то випікаються спочатку деталі, якщо ми говоримо про будиночок. Потім кожна з них повністю розфарбовується і лише потім конструкція збирається та наповнюється солодощами. На виготовлення одного будиночка треба витратити мінімум п’ять днів. Коли в мене запитали, скільки може коштувати кілограм такої хатинки, я сміялася – на кілограми продається лише цукор і крупа. Ви ж не купуєте картини на кілограми?

 

 

«Кілька скибок апельсину швидко відновлять свіжість вашого пряника»

 

- Мені весь час хочеться назвати ваш пряник тортиком! Розкажіть про найбільш пікантні моменти у виготовленні …

- Я вас розумію, через прикраси та об’єм він сприймається як щось м’яке, повітряне, але пряники й насправді не тверді. Якщо конструкція зберігається протягом трьох-чотирьох місяців або й довше, достатньо поруч або всередину покласти нарізаний скибками апельсин. Тісто настільки гігроскопічне, що швидко всотує в себе вологу і знову відновлюється в абсолютній м’якості.

Люди і технології змінюються, будиночки оновлюються також – весь час придумую щось нове. Так з’явилися карамельні віконця та скельця, вони вже виглядають як справжні. Не люблю якусь просту продукцію типу «З Новим роком! Дід Мороз», волію виготовляти індивідуальні шедеври. Скажімо, якось на весілля від тата і мами приготувала будиночок із привітаннями та побажаннями молодятам.

Мені подобається випікати і прикрашати однаково – не можу сказати, що з усього процесу  щось може мене обтяжувати. Навіть до замішування тіста я підходжу з натхненням.

 

 

 

Смачна сторінка життя: чи можна капіталізувати пристрасть?

 

- Для випікання пряників треба розрахувати його собівартість,  визначити кількість інгредієнтів, порахувати затрачені світло, газ, воду, час та працю. До чого я веду: чи можна хобі перетворити на бізнес?

- За певних умов ця справа може бути не лише хобі, а й бізнесом. Утім, для мене – це лише захоплення. По-перше, я не маю часу на те, щоб займатися ним системно, бо працюю в першу чергу на посаді директорки школи і викладачки, майстра творчості народного мистецтва.  Уже потім – смачна сторінка мого життя: пряники і пряникові будиночки. Власне, з дитинства я мріяла мати власну кондитерську крамницю або кав’ярню, хоча пряники – не єдине моє захоплення. Я вважаю їх не лише смачними, а й корисними. До того ж, печу живий хліб на заквасці з різними присмаками, і такий правильний спосіб життя мене приваблює.

Мені також кортить зробити свою онлайн-школу, бо вже маю досвід та бажання спілкуватися з однодумцями, але часу не вистачає навіть на це. Досить часто я проводжу майстер-класи для дітей наживо, хоча сьогодні можливості обмежені. Так, у лютому разом з учнями розписуємо пряники на території Валківського ХАБу. Мені цікаво ділитися своїми вміннями,  цього прагне кожен учитель.

Якщо говорити про капіталізацію талантів, то, звичайно ж, хотілося б мати і такий варіант самореалізації, але все впирається в обмежені людські можливості.

- Можливості зазвичай передбачають і певний стартовий капітал. Ви не рахували, скільки треба інвестувати коштів, аби зробити напрямок бізнесом?

- Таких думок раніше не виникало, але після цих запитань я обов’язково порахую і зроблю калькуляцію. Однак треба розуміти, що одна справа ­– кулінарний авторський витвір, а інша – продукт щоденного споживання. Авторські варіанти не можуть коштувати дешево, а для щоденного вжитку мають існувати більш дешеві, доступні пропозиції з тих же солодощів і пряників. Ми ж розуміємо, що святкові будиночки не можуть бути для щоденного вжитку, хоча… чому б і ні? Також треба враховувати можливості територіального розташування, купівельну спроможність жителів тощо.

- Ви пам’ятаєте свій найдорожчий пряниковий будинок?

- Вартість залежить  від дизайну, розміру,  начиння… Я пам’ятаю пряниковий будинок, у якому дах прикрашений шоколадом, а підлога застелена мигдалевими горіхами, середина наповнена вартісними продуктами і сухофруктами… За собівартістю він затягнув на чималеньку суму – то була моя вдячність іншій людині.

 

 

Чим довше лежить пряник, тим він смачніший

 

- Що ви вважаєте «родзинкою» саме ваших пряників?

- Існує безліч рецептів базового імбирного тіста. Вони так і називаються – імбирними пряниками, але кожен майстер-кондитер з часом знаходить і відшліфовує свій рецепт, який стає його «родзинкою».  Скажімо, у мене є рецепт зимового імбирного пряника, де обов’язково використовується цедра апельсину. Я апельсин спеціально вимочую, щоб позбутися всіх пестицидів та обробок і лише після цього використовую в тісто. І цей баланс складників жодна майстриня не розкаже. Чим відрізняється рецепт пряникового тіста від будь-якого іншого? Тим, що спеції, які віддають свій аромат, масло вершкове найвищого ґатунку та інші інгредієнти  розкриваються з часом. Тож правду кажуть: чим довше лежить пряник, тим він смачніший.

Моя бабуся за походженням полька, тож у родині зберігся рецепт старопольського пряника. Тісто на нього замішувалося й визрівало від 3 до 6 тижнів. Тоді холодильників не було і тісто визрівало в льосі; складники з часом розкривали свій смак, створюючи загальний букет аромату тіста. По-друге, як валківчанка, дуже шаную сливи і в мене вони обов’язково використовуються. Є пряники, які виготовлені зі сливового повидла домашнього приготування, є чорнослив у шоколаді домашнього приготування. Родзинка – валківська «прописка» моїх будиночків.

 

Про фундамент і «підводні камені»

 

- Чи існують якісь «підводні камені» вашого хобі і з чим вони пов’язані?

- Вони пов’язані з якістю продуктів. Я беру тільки натуральні, у перевірених постачальників. Наприклад, той самий мед або цукор. Якість має велике значення, тому використовую лише на 100% перевірене! Спеції теж намагаюсь купувати не мелені. Процес приготування тіста є дуже важливим: від того, як пройде замішування, залежатиме його смак. Тому «підводні камені» криються в «фундаменті» – приготуванні тіста.

- Чув, що ваші пряники знають в інших містах і навіть країнах...

- Їх знають мої знайомі з Італії, Сполучених Штатів, інших міст України. Хто спробував – рекомендує своїм приятелям, бо це не просто їжа, а витончений кулінарний художній витвір!

 

Пряник – не лише їжа, а витончений художній витвір!

 

- Ви вже передаєте свою майстерність іншим?

 

- Щороку перед Днем святого Валентина я проводжу майстер-класи з дітьми, показую, як здійснюється розпис тіста. Ми налаштовуємося на те, що можна власноруч зробити цікаву і смачну річ та отримати задоволення від процесу виготовлення й водночас передати енергію позитиву та радості разом із подарунком. Цього року ми теж будемо розписувати. Щоразу люди виказують різне ставлення до Дня закоханих: дехто каже, що свято надумане. На мою думку, це ще одна нагода зізнатися у своїх почуттях, смачно привітати людину, яку кохаєш.

 

Підбиваючи підсумки нашої приємної розмови, я впіймав себе на думці, що випікання особливих 3D-пряникових будиночків насправді, за певних умов, може стати ще однією родзинкою Валківщини, яка здивує світ не тільки фантастично-корисними й чарівними смаколиками, а й створить нові бізнес-проєкти для молодого покоління.

 


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини