Перший телефонний зв’язок у Валках

Перше приватне використання телефона відбулося у 1886 році , коли граф Кочубей провів телефонний провід від Оперного театру на вулиці Катеринославській до бібліотеки Сихри на вулиці Московській. Декілька друзів Кочубея слухали оперу по телефону. Також телефонний зв’язок почав діяти між будівлею губернської управи та Сабуровою дачею, між складом та конторою купця Гаврилова, між фабрикою та конторою Гельферіх-Саде. Одним з перших приватних власників телефону в Харкові був редактор газети «Южный край» О. Юзефович.

У 1888 році Харків став другим телефонізованим містом України. Тут утворилася телефонна мережа із 8 магістральних ліній, які радіально розходилися від центральної телефонної станції, що знаходилася на Вознесенській площі (на верхньому поверсі поштово-телеграфної контори) і була розрахована на 1000 номерів. Телефонні станції Харкова обслуговували 25телефоністок. У цьому ж році вийшов перший телефонний довідник міста із списком абонентів та посібником з користування телефонним апаратом. Річна плата за телефон складала у Харкові 150 рублів на рік. За одинадцять років (з 1888 по 1899) кількість абонентів зросла з 159 до 900. Після 1903 року повітряні телефонні дроти в Харкові замінили підземними кабелями.

До появи телефонного зв’язку на Валківщині діяв телеграф, який з’явився у Валках за часів, коли головою Валківської земської управи (1876-1891) був барон Пиллар фон Пільхау Федора Густавовича. Телеграфна лінія Харків-Люботин-Валки-Нова Водолага була збудована у 1880році, а лінія Валки-Ков'яги - у 1902 році, відразу після відомого селянського повстання. У 1890 році начальником Валківської поштово-телеграфної контори ІVкласу служив дворянин у чині надвірного радника Євстратій Гаврилов.

Повідомлення про Жовтневий переворот у Петрограді надійшло до нашого краю телеграфом. У Валках, в будинку Федора Савченка, знаходилася друкарня, де у 1914 році видавався «Листок - телеграф». Телеграми про події на фронтах Першої світової війни друкувались на кольорових смужках паперу.

У зв’язку з військовими діями у 1918-1921 роках телеграфна лінія часто зазнавала руйнувань, а тому Валківщина в цей період була позбавлена оперативної інформації.

У грудні 1922 року у Валках з’явився детекторний радіоприймач. З ним працював військовий радист Шифрін, котрий приймав радіозведення для валківських газет. До речі, радіозв’язком районна газета користувалася до 1978 року, потім у редакції було встановлено телетайп.

Про появу телефону у Валках та повіті автор книги «Валківська старовина» краєзнавець Іван Скотар написав так: «Земська управа у 1906-1908 роках проклала телефонні лінії і установила телефонний зв'язок з волосними управліннями, обладнала телефонну станцію. Все це робилося в інтересах царської адміністрації, дворян і купецтва. Прості люди телефоном не користувалися».

У газеті «Южный край» від 22 травня 1911 року було вміщено інформацію про телефонну мережу у межах повіту, довжина якої становила 300 верст.

Телефонним зв’язком з’єднувалися всі волосні управи, медичні установи, квартири станових приставів та деяких посадових осіб. Телефонні апарати встановлювалися і в деяких великих селах та на залізничних станціях. У 1911 році до Валківської управи надійшло 70 заяв від приватних абонентів. Плата за перший рік користування телефоном становила 75 рублів за кожен номер.

Як стверджує автор Валківської енциклопедії Іван Лисенко, телефонізація на Валківщині почалася повним ходом у 1923 році, цебто після створення району. У всіх сільрадах і окремих конторах ТСОЗів (товариств спільного обліку землі) було встановлено телефонні апарати магнето. Згодом почали діяти колгоспні АТС у Ков'ягах, Шарівці та інших селах.

Однак справжня телефонізація на Валківщині почалася у 1951-1955 роках і тривала до 1980-х.

З 1998 року телефонний зв’язок у Валківському районі забезпечувається Валківським відділенням «Укртелекому». Станом на 2000 рік діяло 22 сільських АТС, практично у всіх сільських радах.